Психологічна стійкість під час війни, її розвиток
Стрес — хто він є
Раптовий переляк чи несподівані гості, погані новини чи нові враження в подорожах — все це провокує стресові реакції організму і це закладено в нас природою.
Протягом усього нашого життя ми постійно піддаємося стресу. Серце починає битися сильніше й швидше. Дихання стає прискореним, але не завжди вистачає повітря. Усі м’язи напружені, наче струни, а по тілу ллється піт.
Стрес — це реакція організму, спосіб відповіді. Наше тіло — дуже розумна саморегулювальна система, яка здатна підтримувати більш-менш стабільний стан під натиском зовнішніх подразників.
Коли ми відчуваємо виклик і загрозу, нервова система реагує викидом гормонів, які готують тіло до прийняття надзвичайних заходів.
Різниця лише в тому, що «хороший» стрес (еустрес) мобілізує наш організм, дозволяючи йому втекти, якщо перед нами небезпека, або іншими словами, здолати труднощі, досягати своїх цілей тощо. Він активізує функціональні резерви організму, сприяє адаптації та, зрештою, ліквідації самого стресу.
Еустрес нетривалий, завдяки чому організм активує свої системи для «збереження життя», але не встигає їх вичерпати. Саме тому згубного впливу еустрес не завдає.
Якщо ж стрес тривалий (дистрес), тоді захисні сили організму, навпаки, вичерпуються, а також зриваються механізми адаптації, тіло слабшає. Як наслідок — наша працездатність падає, організм зношується і якість життя значно знижується.
Як працює стрес
Коли люди стикаються з проблемою або загрозою, вони мають частково фізичну реакцію. Пояснюємо, що це означає.Організм активує ресурси, які допомагають людям або залишитися та протистояти виклику, або максимально швидко дістатися до безпечного місця.
Гіпофіз починає виділяти адренокортикотропний гормон (АКТГ) — основний стресовий гормон в організмі. АКТГ стимулює надниркові залози, що призводить до вивільнення адреналіну, норадреналіну та кортизолу. Кількість останнього в крові та сечі і є головним показником міри стресу.
Організм автоматично готується впоратися із загрозою завдяки базовій реакції «бийся або біжи»: пришвидшується дихання, частішає пульс, підвищується кров’яний тиск, напружуються м’язи.
Якщо стресова ситуація триває й далі, незалежно від природи стресора, виникають інші внутрішні реакції. Організму терміново потрібна енергія, тому печінка вивільняє додаткову глюкозу для живлення м’язів.
Готуючись до суттєвих енергетичних затрат, тіло прискорює метаболізм. Водночас деякі несуттєві процеси, зокрема травлення, гальмуються.
«Уявіть, що ви літаку, який летить у Бермудському трикутнику: прилади сказилися, видимості — нуль, штурвал не слухається, зв’язку з диспетчерською немає. Пілот катапультувався або невідомо куди зник. Не хвилюйтеся, у вас увімкнувся автопілот. Зараз він виведе літак із зони турбулентності. У будь-якому разі, намагатиметься вивести»,— пояснює Ксенія Віттенберг.
Приблизно так працює мозок, коли трапляється «турбулентність» у житті, зауважує експертка. Якщо сила «турбулентності» більша за здатність психіки з нею впоратися — «пілот» покине своє місце, а мозок увімкне «автопілот».
«Автопілотом я назвала стійку поведінку, що дуже схожа на рефлекс. Це вмикається саме по собі та не піддається контролю»,— додає психотерапевтка.
Важливо не тільки те, як довго ми відчуваємо стрес і наскільки він інтенсивний, але і те, якою є наша реакція на нього.Однакові стресори викликають у людей різну реакцію, тому кожна людина має свої комфортні рівні стресу та засоби протидії.
Стрес може вплинути на всі аспекти вашого життя, зокрема ваші емоції, поведінку, розумові здібності та навіть фізичне здоров’я.